ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ МИСТЕЦЬКИХ ТЕЧІЙ У ФОРМУВАННІ ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

Метою статті є теоретичне обґрунтування та практичне осмислення ролі художніх засобів авангарду та феноменологічних методів у створенні інклюзивного архітектурно-дизайнерського середовища, де естетична форма сприяє розширенню можливостей соціальної адаптації та психологічного комфорту користувачів. У статті представлено мистецтвознавче та архітектурне дослідження, присвячене вивченню синергії художніх стратегій авангарду та феноменологічних аспектів у контексті проектування сучасного інклюзивного середовища. Актуальність роботи зумовлена необхідністю подолання суто технічного підходу до інклюзії та переходу до формування емпатичного простору, який враховує розмаїття людського досвіду. Автор аналізує спадщину авангардних течій (зокрема супрематизму, конструктивізму та футуризму) як теоретичний фундамент для переосмислення функціональності та естетики безбар’єрності. Особлива увага приділяється феноменології сприйняття, де архітектурне середовище розглядається крізь призму сенсорного досвіду користувача. Феноменологічний підхід дозволяє трансформувати простір із пасивного фону на активного учасника соціальної комунікації, де тактильні відчуття, гра світла та акустичні властивості матеріалів стають засобами орієнтації. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні того, що естетика авангарду не суперечить вимогам універсального дизайну, а навпаки, надає їм високої художньої якості, знімаючи соціальну стигму з інклюзивних об’єктів. Автор доходить висновку, що поєднання феноменологічного аналізу з інноваційними формами авангарду дозволяє створювати середовище, яке стимулює сенсорний розвиток та забезпечує психологічний комфорт для всіх верств населення. Результати дослідження можуть бути впроваджені у практику сучасного містобудування для створення гармонійного, безпечного та естетично насиченого життєвого простору.