СТОРІНКИ З ІСТОРІЇ БУДІВНИЦТВА ТА ВІДНОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ РІЗДВА БОГОРОДИЦІ АРХІТЕКТУРНОГО КОМПЛЕКСУ ДАЛЬНІХ ПЕЧЕР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

Анотація

Метою статті є розгляд окремих аспектів історії будівництва, особливостей планувальної структури, архітектурно-пластичного вирішення та художньо-декоративного опорядження церкви Різдва Богородиці Києво-Печерської лаври в контексті проведення відновлювальних та ремонтних робіт різних періодів. Методологічна основа дослідження ґрунтується на історико-генетичному, порівняльному, структурно- функціональному та іконографічному методах і підходах. Додатково застосований метод графічного аналізу. Зосередження уваги на вивченні церкви Різдва Богородиці, як джерела інформації про розвиток культури та мистецтва певного періоду, актуалізує необхідність переосмислення та узагальнення попереднього практичного досвіду з дослідження та відновлення пам’ятки, виявлення обсягів і ціннісних критеріїв історичних нашарувань, оновлень, реставраційних втручань на всіх етапах історичного розвитку. У ході опрацювання низки архівних джерел висвітлено дані щодо змін та характеру мистецького оздоблення церкви – стінопису й іконостасу у період XVIII–XIX ст. (на сьогодні втраченого). Виявлено невідомі раніше відомості щодо результатів досліджень, проведених наприкінці ХІХ ст., які уточнюють окремі аспекти функціонального призначення та особливості об’ємно-планувальної структури храму. Церква Різдва Богородиці відіграє важливу роль у формуванні архітектурного ансамблю, розміщеного на Дальнопечерному пагорбі нижньої території Києво-Печерської лаври. За період свого побутування будівля храму зазнала кількох періодів відновлювальних робіт, що були пов’язані не тільки з усуненням технічних недоліків, наслідками пожеж, бойових дій і стихійних лих, а й зміною мистецьких тенденцій та стилістичних уподобань. Суттєві трансформації торкнулися, в першу чергу, внутрішнього декоративного оздоблення церкви, які позначилися на мистецькому образі пам’ятки