ВІДОБРАЖЕННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Метою статті є виявлення шляхів впливу народних образотворчих традицій на українське мистецтво другої половини ХХ століття. Розглядається використання мотивів, елементів та стилістики традиційної народної культури у живописі, графіці, декоративно-прикладному та декоративно-монументальному мистецтві. Визначаються прийоми оновлення художньої мови та результати впливу українського народного мистецтва на даний процес у синтезі з іншими джерелами, що сприяли формуванню самобутності українського мистецтва досліджуваного періоду, зокрема в орієнтації на досягнення модернізму. Аналізуються творчі відкриття певних художників, серед них шістдесятники, які працювали в українському живописі та відкривали заново красоту та цінність творчих доробок українського народного мистецтва. Виявляються засоби оновлення мистецтва графіки художниками, що працювали як у станковій графіці, так і в книжковій ілюстрації. Розглядаються досягнення у декоративно-прикладному мистецтві даного періоду, яке перетворювалося на унікальне явище саме завдяки продовженню національних традицій, що помітно відбувалося у Києві, Львові, на Полтавщині. Підкреслюються досягнення у монументально- декоративному мистецтві, яке цілеспрямовано зверталося до етнографічних мотивів та елементів. У підсумках зазначено, що народна творчість допомагала українським художникам зберігати культурні коди та виражати національний дух, роблячи мистецтво впізнаваним та самобутнім. Орієнтація на народні традиції стала не просто архаїчною спадщиною, але живим джерелом натхнення для модернізації і створення нової естетики. Процес актуалізації образотворчих традицій і орієнтації на ідеї народної творчості був частиною ширшого руху національного відродження, спрямованого на збереження культурної ідентичності в умовах домінування радянської ідеології