ВІТАЛІЙ БУЙГАШЕВ ЯК НОВАТОР УКРАЇНСЬКОЇ ЕНКАУСТИКИ В МОНУМЕНТАЛЬНОМУ МИСТЕЦЬКОМУ КОНТЕКСТІ УКРАЇНИ 1960–1980-Х РОКІВ
Ключові слова:
Віталій Буйгашев, монументальне мистецтво, енкаустика, українське мистецтво ХХ століття, художня технологія, авторська методика.Анотація
У статті здійснено комплексний аналіз творчості українського художника-монументаліста Віталія Павловича Буйгашева (1938–2023) у контексті розвитку монументального мистецтва 1960–1980-х років. Розглянуто історико-культурні передумови формування його мистецької позиції, особливості роботи в системі державного замовлення, а також авторську технологію гарячої енкаустики. Досліджено матеріально-технічні аспекти виконання творів та проблему їх збереження. Висвітлено особливості експериментальної авторської техніки гарячої енкаустики в творчих роботах Віталія Буйгашева. Художник працював у техніках мозаїки, вітража, темперного розпису та меморіальних композицій. Як художник-монументаліст він працював у різних матеріалах і формах, однак саме енкаустика стала для митця простором особистої свободи та професійного пошуку. Значну увагу приділено історико-мистецькому контексту українського монументального мистецтва 1960–1980-х років. яке розвивалося в умовах державного регулювання художньої діяльності. Так, визначаючи тематичні та стилістичні межі творчості українських художників-монументалістів, система державного замовлення, водночас, надавала можливості для реалізації масштабних проєктів. Замовні роботи погоджувалися художніми радами та відповідали ідеологічним вимогам часу. Ідеологічні та естетичні рамки соціалістичного реалізму значно обмежували тематику монументальних творів В. Буйгашева, проте авторські композиції вирізнялися монументальністю мислення, пластичною глибиною, колористичними особливостями та психологічною виразністю образів. Виняткові якості техніки енкаустики привернули увагу сучасних художників-монументалістів. Поряд з фрескою і мозаїкою ця техніка стає популярною у 70–90 роки ХХ століття. Живопис восковими фарбами відповідає всім вимогам сучасного мистецтва. Завдяки міцності та стійкості до зміни температур класична гаряча енкаустика не вицвітає, не вбирає вологу і не всотує бруд, тому вважається довговічною. Яскравим прикладом цього, є настінні розписи інтер’єрів Буйгашева Віталія Павловича, виконані в техніці гарячої енкаустики.
Посилання
Жердзіцький В. Античний живопис. Вісник ХДАДМ. 2015. Вип. 1. С. 3–7.
Зайцева В., Буйгашева А., Прохорова Н. Енкаустика як живописна техніка древності: традиція, що зникає. АРТ-простір. 2024. Вип. 1(4). С. 36–54.
Кара О. На новій землі, під новим небом. Живопис. Графіка. Київ : Український видавничий консорціум. 2009. 96 с.
Кара О. Енкаустика: традиції та сучасні методи. Наука і освіта. 2015. Вип. 8. С. 58–64.
Mattera J. The Art of Encaustic Painting: Contemporary Expression in the Ancient Medium of Pigmented Wax. New York : Watson-Guptill, 2001. 144 p.
Rankin L. Encaustic Art: The Complete Guide to Creating Fine Art with Wax. New York : Watson-Guptill, 2010. 240 p.
Seggebruch P. Encaustic Painting Techniques: The Whole Ball of Wax. Ohio : North Light Books, 2013. 222 p.
Woolf D. The Encaustic Studio: A Wax Workshop in Mixed-Media Art. New York : Penguin, 2012. 159 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
