СТАНЦІЯ МЕТРО «ЗОЛОТІ ВОРОТА» ЯК ВІЗУАЛЬНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ В УРБАНІСТИЧНОМУ ПРОСТОРІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2026.3.20Ключові слова:
урбаністичний простір, монументальне мистецтво, мозаїка, неовізантійський стиль, монументальний живопис, візантійська традиція, українська стилізація, іконографічний канон, стильова еволюціяАнотація
У статті проведено комплексний аналіз художньо-стилістичних особливостей оформлення станції метро «Золоті ворота» у Києві, як прикладу інтеграції історичної культурної пам’яті в урбаністичному просторі. Досліджено архітектурно-художні концепції станції, історико-іконографічну програму мозаїчних панно та їх унікальні стилізовані форми у контексті трансформації візантійського канону. Виявлено, що органічний синтез архітектурної форми з мозаїчним ансамблем функціонує, як візуально-комунікативна система, що відображає духовний образ Київської Русі, «золотої доби» культури та державності та формує цілісний історико-культурний наратив. Порівняльний аналіз мозаїк станції «Золоті ворота» з мозаїками Софії Київської, що дозволяє виявити трансформації в ідейних концепціях від сакральної до історико- репрезентативної моделі. В художньо-стильовій концепції проаналізовано трансформацію форм стилізації в мистецтві Київської Русі під впливом Візантійського канону до української самобутньої стилізації. Практичне значення результатів дослідження є важливим для проєктування семіотики патріотичних просторів у контексті національної стилістики, як складової культурної спадщини дозволить не лише зберігати, а й інтерпретувати, інтегрувати, в міських просторах, як концепцію культурної ідентичності. Отримані результати можуть бути використані в міждисциплінарних дослідженнях на перетині мистецтвознавства, архітектури, культурології та урбаністики, а також у практиці сучасного проєктування громадських просторів, спрямованих на формування національно орієнтованого середовища. Запропонований підхід до аналізу художньо-образної мови станції метро «Золоті ворота» відкриває перспективи для подальших досліджень семіотичних механізмів візуальної комунікації в урбаністичному середовищі. Особлива увага приділяється ролі декоративно-монументального мистецтва як засобу трансляції історичної пам’яті та формування колективної ідентичності. Підкреслено, що інтерпретація візантійського канону в умовах сучасного міського простору не є механічним відтворенням, а постає як творчий процес переосмислення, адаптації та актуалізації культурних кодів у нових соціокультурних реаліях. Таким чином, станція метро «Золоті ворота» розглядається не лише як транспортний об’єкт, але і як цілісний художньо-семіотичний комплекс, що функціонує як простір культурної репрезентації, історичного діалогу та естетичного впливу. Її образна система виступає важливим інструментом формування національної свідомості, сприяючи збереженню та популяризації культурної спадщини України в контексті сучасного урбаністичного розвитку
Посилання
Мелік-Шахназарова В. Збереження національної стилістики у монументальному живописі України. Матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. «Дизайн, візуальне мистецтво та творчість: сучасні тенденції та технології», 12 груд. 2025 р. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2025. С. 111.
Мозаїки станції «Золоті ворота». URL: https://www.shukach.com/uk/node/84900 (дата звернення: 18.04.2026).
Історія «Золотих воріт»: візитівка київського метро, що мала бути зовсім інакшою. URL: https://tykyiv.com/city/istoriia-zolotikh-vorit-vizitivka-kiyivskogo-metro-shcho-mala-vigliadati-zovsim-inakshe/ (дата звернення: 18.04.2026).
Бардік М.А. Варіативність візантійської художньої традиції в храмовому живописі Києво-Печерської лаври 1890–1910-х. Мистецтвознавчі записки. 2023. Вип. 43. С. 26–32.
Золоті ворота (станція метро). URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата звернення: 28.04.2026).
Bellinger G. Enciclopedia delle religioni. Milano : Garzanti Editore S.p.A., 1989. 864 p.
Bellinger G. Enciclopedia delle religioni. Milano, 1989.
Biedermann H. Enciclopedia dei simboli. Milano : Garzanti Editore S.p.A., 1991. 656 p.
Donadeo M. Le icone. Brescia : Morcelliana S.p.A., 1981. 128 p.
Donadeo M. Icone di Cristo e di Santi. Brescia : Morcelliana S.p.A., 1983. 128 p.
Galignani P. Il mistero e l’imagine: l’icona nella tradizione bizantina. Milano : La Casa di Matriona, 1981. 208 p.
Lanzani V. Lo studio del mosaico della Fabbrica di S. Pietro in Vaticano. Vaticano : Tipografia Vaticana, 2008. 32 p.
Morso M. Codice Da Vinci. Milano : White Star S.p.A., 2005. 256 p.
Passarelli G. L’icona di Cristo Salvatore. Milano : La Casa di Matriona, 1988. 36 p.
Passarelli G. L’icona della Madre di Dio. Milano : La Casa di Matriona, 1988. 42 p.
Penitenti G. Preghiere a san Giuda Taddeo Apostolo. Piane AN : Editrice Shalom S.R.L., 2008. 159 p.
Rupnik M. L’arte: memoria della comunione. Roma : Lipa Srl, 1994. 191 p.
Š pidlík T., Rupnik M. Teologia pastorale. Roma : Lipa Srl, 2005. 519 p.
Tanner N. I concili della Chiesa. Milano : Jaca Book, 1999. 136 p.
Vecchi A. Disegnare la figura umana e gli animali. Milano : Libritalia s.r.l., 2001. 189 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
